перша промова

Ніколи досі не вела такої штуки. М... чому почала? мабуть передивилась серіалу про каліфорнійського блудника, класний серіал, класний актор (ніколи не думала що скажу це про Девіда Духовного) і класний сценарій, + класні діалоги, люблю людей з перчинкою, а судячи по популярності перчених дівчат з англії (Spice Girl) та надзвичайну популярність лікаря хати (m.d. House) то до людей з перчинкою слабкості маю не одна я .

Ще одна причина початку цієї , як мені здається чудної речі...це...: сиджу собі я в контакті, переглядаю сторінки і тут бачу прохання одного мого знайомого проголосувати з одну жіночку, я мала необережність подивитись що то за жіночка, і .... хоч прізвища в них різні, думаю то таки його мама....а він як класний син підтримує її як може...то надзвичайно мило...син підвищує самооцінку матері, та мабуть відчайдушно безглуздо, бо ж самооцінка з неба не приходить, ви мабуть думаєте що в людей, котрі мають всесвітнє визнання висока самооцінка, тоді мабуть буде цікавим такий факт, що ні, не у всіх. Рівень нашої самооцінки, залежить від того як ми сприймаємо себе, а не як суспільство сприймає нас. Напевно ви зараз подумали що то засрано так жити, адже в когось, зовсім не відігравшого для життя теперішніх і майбутніх ніякої корисної ролі, в когось, хто взагалі проіснував своє ,як вам здається , нікчемне життя думка про себе коханого може підніматись до безкрайого неба, а хтось чиє життя безперечно принесло користь та добробут в оточуючі домівки може займатися самобичуванням та саморозправою, самодокулупувати тріщинки свого характеру і самоненавидіти своє життя та його наслідки.... Так, таке бути може...та навряд. Зазвичай ми гостріші критики своєї сущності...гостріші за найгостріші леза суспільства